Благодарю,благодарю
За то,что я Тебя люблю.
За то,что Ты один на свете,
За то,что ярко солнце светит.
За то,что в жизнь мою вошел,
Не я,а Ты меня нашел.
За то,что Ты Своей рукою
Поднял меня и дал мне волю.
Очистил от греха и грязи
И с прошлым я теперь не связан.
За то,что мне открыл глаза,
Что можно делать,что нельзя.
Наполнил до краев любовью
И сердце не терзают болью
Прошедшие мои поступки.
И не иду я на уступки
Своим желаниям-их так много,
Но ведь от них одна дорога
Туда,откуда нет возврата.
Я не хочу быть виноватым,
Когда предстану пред Тобой.
Дорогу в ад,прошу закрой.
Спасибо,что даешь мне силы
И лишь с Тобой не победим я.
Сердце наполнено любовью,
Как рад,что я теперь с Тобою.
Спасибо за благословения,
В жизнь вечную открыл мне двери.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
здорово,очень хорошо!Мне,сейчас эти строки,как бальзам на душу!Я,нахожусь,в таком хреновом состоянии(Духовном),что решил открыть этот сайт.И Слава Господу,что нашол эти стихи! Большое спасибо.Да благословит вас Господь Бог!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
